Інструменти торгівельної політики

Усі країни світу мають у своєму арсеналі механізми, що дозволяють їм підтримувати свої торговельні зв’язки з одними країнами і обмежувати імпорт з іншими країн.

Ці механізми інакше називаються інструментами торгівельної політики.

Всі інструменти торгівельної політики можна класифікувати на кілька основних груп:

— Тарифи або мита;
— Імпортні квоти;
— Нетарифні бар’єри;
— Добровільні експортні обмеження;
— Експортні субсидії та компенсаційні мита;
— Демпінг, антидемпінгові заходи.

Тепер зупинимося детальніше на кожному з цих інструментів. Тариф чи мито являє собою найбільш часто використовуваний інструмент в торговельній політиці.

Сутність цього інструменту виражається в акцизному податоку на імпортований товар. Тариф може вводитися для того, щоб забезпечити стягування коштів у казну держави, такий тариф називають фіскальним.
В окремих випадках тариф або мито вводять для того, щоб обмежити, або звести до мінімуму ввезення окремих імпортних товарів, в даному випадку можна говорити про наявність протекціоністського тарифу.

При цьому податок на імпорт може стягуватися різними способами: у вигляді вартісного тарифу і специфічного мита.

Вартісний тарифів являє собою податок, виражений у вигляді відсотка від вартості товару. Специфічне мито стягується відповідно до фізичної величини імпорту.

Наступним інструментом торгової політики є імпортна квота. Цей інструмент протекціоністської політики держави забезпечує встановлення максимально можливих обсягів імпорту по окремих товарах і за певний період часу.

Експерти в сфері світової економіки вважають імпортну квоту одним з найефективніших інструментів стримування міжнародної торгівлі. Це обумовлено тим, що вона повністю забороняє імпорт товару понад певний ліміт.

Нетарифні бар’єри являють собою обмеження міжнародної торгівлі за допомогою системи ліцензіонування, тобто придбання ліцензій на торгівлю певним товаром.

Підвищуючи ціну ліцензій, а також обмежуючи їх кількість, держава може в оптимальних межах обмежувати імпорт того чи іншого товару.
До нетарифних бар’єрів можна віднести і протекціоністські інструменти, які пов’язані з жорстким бюрократичним контролем («адміністративними рогатками») в митних процедурах. Досить серйозні обмеження для імпорту створюють завищені вимоги до якості товарів та їх безпеки.

Добровільні експортні обмеження є інструмент обмеження експорту на добровільних засадах.

Мета таких добровільних обмежень це прагнення уникнути введення більш жорстких бар’єрів щодо імпорту.

Експортні субсидії і компенсаційні мита — це нетарифні інструменти торгової політики, за допомогою яких стимулюється експорт товарів з використанням державних дотацій і пільг.

Демпінг — це серйозний інструмент проведення протекціоністської політики, сутність цього способу полягає в міжнародній ціновій дискримінації.

Демпінг відноситься до так званих заборонених прийомів ведення торгової політики. Особливу небезпеку становить довготривалий демпінг.

Для боротьби з цим інструментом можуть вводитися антидемпінгові мита. Ці мита приносять істотні вигоди до країни, що імпортує, змушуючи імпортера ще більше знижувати ціну.

Залишити коментар