Міфи про унікальність слов’янського бізнесу.Частина 1

Досить поширена думка, що в країнах колишнього СРСР з їх молодим (а місцями і диким) капіталізмом бізнес ведуть не завжди чесно в силу особливостей національного характеру. Але так чи унікальні наші бізнесмени і так чи бездоганні їхні західні колеги. Розглянемо кілька прикладів. 

Американські фінансисти «попереду планети всієї»

«Так, як крадуть у нас не крадуть ніде» — як часто доводиться чути ці слова. І на підтвердження цієї тези наводяться найрізноманітніші приклади, в тому числі і з недавнього минулого, коли багато російських банків досить вправно зуміли «обчистити кишені» своїх клієнтів. Проте насправді наші банкіри в порівнянні зі своїми західними колегами, як школяр перед професором.

Так, згідно з даними буклету американської Державної корпорації по страхуванню внесків (FCDI), за період з 1982 по 1992 рік в Сполучених Штатах Америки збанкрутували 1400 банків і 700 ощадних установ, причому «деякі з них стали жертвами шахрайства та інших кримінальних дій». Цей же документ стверджує: «Складається враження, що присвоєння грошей вкладників і витрачання їх на розкішні апартаменти і офіси було в США звичайною справою».

Як відзначають експерти масштаби розтрат в американських фінансових установах в найзвичайніші (некризові) роки досягали декількох десятків мільярдів доларів. Коли ж трапляється криза (а банківські кризи в США відбуваються набагато частіше, ніж у нас прийнято думати), то в американських банках зникають безслідне сотні мільярдів.

Нашим банкірам нічого нового особливо вигадувати й не треба, часто цілком достатньо скористатися «досвідом» своїх західних колег. Так, досить популярної в деяких наших банків була схема, випробувана техаськими банками ще в 1983 році. За цією схемою засновники вносять до статутного фонду, наприклад, права на розробку нафтових родовищ, перспективність яких не пройшла експертизу, акції вновь створених компаній та інші сумнівні, з точки зору фінансової вигоди, пункти. Під ці «активи» вони отримують кредит в іншого банку, який, у свою чергу, тут же займає гроші у свого партнера під заставу точно таких же сумнівних активів. Всього в «гоп-стоп-компанію» техаських банків входило 7 банків, які успішно розікрали завдяки подібній схемі 4 мільярди доларів.

Один з найбільш популярних в нашій країні способів розкрадання активів заснований на обміні боржниками. За цією схемою банк укладає з будь-якою фірмою-одноденкою (або іншим банком) договір, згідно з якою поступається право вимагати гроші з надійного позичальника, а натомість отримує право вимоги такої ж суми з збанкрутілої компанії. Ось і виходить, що незважаючи на відсутність змін у бухгалтерському балансі, реальні активи зникають.

Однак і в створенні цього способу збагачення ми не були першими Так, згідно з даними буклету американської Державної корпорації по страхуванню внесків, один великий банк зі штату Делавер передав маловідомої фірмі «AFT Global Mine» векселі надійного азіатського банку, отримавши натомість векселя гірничорудної компанії, за останні десять років не добившей жодного жарини. У результаті цих дій клієнтам банку було завдано збитків у 1,2 млрд. доларів.

Нерідкі для американських банків і незаконні перекази грошей з рахунків клієнтів, шахрайства з котируваннями валют і цінних паперів, і навіть самі звичайні крадіжки. Більше того, саме такі здавалося б «дрібні» шахрайства у фінансовій сфері і наносять основний збиток клієнтам банків.

Експерти зазначають і те, що думка про те, що осередки банківського депозитарію є еталоном надійності (що покладеш, те й візьмеш) — це неабияка перебільшення. Як показує практика співробітники сховища дуже часто риються у вмісті осередків. Особливо користуються увагою нечистих на руку співробітників банків ті осередки, які рідко відвідувала господаря. Співробітники депозитарію переховують з них частина цінностей в іншу клітинку, а далі діють в залежності від ситуації. Нерідко господар сам погано пам’ятає, що було в осередку. До того ж факт крадіжки з осередку довести не так вже й просто.

Залишити коментар